Approaches and Methods in teaching. The emphasis on communicative approach.

Підходи та методи навчання. Наголос на комунікацію.

I Актуальність теми. Головна ідея комунікативного підходу до викладання і вивчення іноземної мови полягає в тому, що учні,щоби стати ефективними користувачами мови, повинні не тільки здобувати знання (наприклад, знати граматичні, лексичні або фонетичні правила), а й розвивати навички та вміння використання мовних форм для реальних комунікативних цілей.

II Мета полягає в тому, щоб показати можливості реалізації методу комунікативного підходу в процесі навчання іноземним мовам.

III Очікувані результати;

·        Оволодіти прийомами поєднання різних функцій мовленнєвої діяльності;

·        Оволодіти методом стимуляції когнітивних процесів;

·        Вміти створити реальні і реалістичні ситуації на уроці;

·        Впроваджувати метод самооцінки і відповідальності за своє навчання.

IV

Комунікативно орієнтоване викладання мов (КОВМ) має на меті не тільки дати учням практичні знання граматики та лексики мови, що вивчається (target language), але також розвинути у них розуміння того, як відповідна мова використовується для спілкування. Формальні аспекти мови - граматика, лексика, фонетика - подані в комунікативних контекстах для того, щоб в учнів формувалося безпосереднє розуміння того, як ці форми вживаються у мовленні. Окрім того, вміння учнів в аудіюванні, говорінні, читанні та письмі систематично розвиваються за допомогою широкого набору реалістичних видів навчальних завдань, які забезпечують максимум практичних можливостей для використання мови, що вивчається.

Цей підхід вимагає відкритої атмосфери співпраці й активної участі учнів у процесі їх навчання на уроці. Ключові освітні принципи того, що можна назвати методикою КОВМ, були добре підсумовані Soars і Soars (1986) в Книзі для учителя їхнього надзвичайно успішного курсу:

-    в учнів стимулюються когнітивні процеси

-    учні беруть активну участь у процесі навчання

-    учнів заохочують висловлювати свої думки, виражати свої почуття і використовувати свій досвід

-    учні беруть участь в навчальній діяльності, яка імітує або створює реальні чи реалістичні ситуації

-    учнів заохочують працювати разом

-    учнів заохочують брати на себе відповідальність за власне навчання і розвивати вміння вчитися

-    учитель виконує різні ролі - інформант {informer), консультант (resource consultant), спостерігач {monitor), - на різних етапах уроку

Всі ці принципи відображають важливі аспекти КОВМ, і ми розглянемо їх більш детально.

Методи комунікативно зорієнтованого навчання іноземних мов

►► Метод стимуляції когнітивних процесів

Метод стимуляції когнітивних процесів особливо ефективно реалізується під час виконання проблемних завдань, які містяться в багатьох сучасних навчально- методичних комплексах.

Застосування цього методу означає, що від учнів очікують, щоб вони використовували свої розумові здібності для виконання проблемних завдань.

Передбачається також, що учні вирішуватимуть ці проблемні завдання, використовуючи англійську мову. Це можуть бути ігри, забавки, вікторини. Учнів заохочують використовувати свій досвід, кмітливість і вирішувати питання самостійно, а не чекати відповіді від учителя.

►► Метод заохочення до активної участі в процесі навчання

Інший метод, який використовується методикою комунікативно орієнтованого викладання мов, — це метод заохочення до активної участі в процесі навчання. Для того щоб успішно вивчити мову, учні повинні брати активну участь у навчальному процесі. Учнів необхідно заохочувати ставити численні запитання й експериментувати з мовою. У вступі до Книги для вчителя Hotline 1 наводиться цитата одного вчителя з Іспанії, який знаходив успішні шляхи зацікавлення учнів у процесі вивчення мови: «Учні не ставляться до англійської мови як до нудного обов'язку, вона для них — засіб спілкування і розваги. Вони можуть експериментувати з мовою як із чимось реальним, а не таким, що з'являється тільки в книжках».

Для того щоб учні могли висловлюватись англійською мовою на уроці, їх необхідно зацікавити в цьому і створити можливості для ефективного спілкування їх між собою та з учителем.

►►Метод створення реальних і реалістичних ситуацій на уроці

Ефективним методом комунікативно орієнтованого викладання мов є створення реальних та реалістичних ситуацій на уроці.

Очевидно, що в більшості випадків спілкування англійською мовою на уроці є значною мірою штучним у тому розумінні, що воно головним чином може тільки імітувати комунікативні ситуації реального життя. Наприклад, якщо учні познайо­милися один з одним на початку нового навчального року, в них ніколи потім не виникає потреби знову це робити. Але для того, щоб забезпечити достатню практику, необхідно повторювати таке завдання декілька разів — певно, що за різних обставин.

Учні в класі, як правило, не мають потреби ставити запитання про те, як пройти чи проїхати кудись у певному напрямку, але вони мусять знати, як це робити в реальних життєвих ситуаціях. Сучасні НМК пропонують чимало завдань, які забезпечують учням можливості розуміння практичних функцій англійської мови й умов їх використання. Наприклад, коли учень описує іноземцю своє міс- цепроживання, то він отримує реальну практику в межах однієї з важливих тем, готує себе до участі в майбутніх комунікативних подіях.

Метод «складайок» — це метод заохочення учнів працювати разом. Усі комунікативно орієнтовані НМК постійно заохочують учнів працювати разом у парах чи групах для того, щоб забезпечити максимальну кількість можливостей для взаємного усного та письмового спілкування англійською мовою. У цьому зв'язку автори курсу Open Doors підкреслюють таке: «Якщо учням дозволяють працювати над розвитком уміння спілкуватися в парах чи групах, кожен учень має більше часу для говоріння, аніж якби він відповідав тільки вчителю. Робота в парах також дозволяє учням практикувати говоріння в безпечному, невимушеному контексті, без остраху, котрий може супроводжувати усну відповідь перед усім класом. Робота в групах підвищує мотивацію... оскільки вона дає учням можливість обмінюватися ідеями й допомагати один одному» (С. 5, 6, Open Doors ТВ 1).

У методиці комунікативно орієнтованого викладання мов використовується метод самооцінки й відповідальності за своє навчання. Розділ «Навчай вчитися», який розкриває навчальні вміння, зараз є невід'ємною частиною програми кращих сучасних НМК. У навчально-методичному комплексі Hotline, наприклад, кожний розділ завершується секцією, яка називається "Learning Diary" (Навчальний щоденник). Ця секція змушує учнів повертатися до вступної сторінки розділу й оцінювати, наскільки добре вони освоїли його зміст.

Учні позначають кожну вивчену одиницю з допомогою символу обличчя — щасливого, нещасливого або нейтрального. Потім вони виконують тест- самоконтроль у робочому зошиті й таким чином дають цінну інформацію про те, що вони засвоїли добре, а що ні.

У методиці комунікативно орієнтованого навчання мов існує також метод поєднання різних функцій (ролей) учителя на уроці. Тобто вчитель і інформує, і контролює, і консультує, залежно від тієї чи іншої стадії уроку.

Кожен учитель володіє власним унікальним стилем викладання, але, згідно з принципами комунікативно орієнтованого викладання мов, його роль у мовному класі повинна бути достатньо гнучкою: учитель має постійно вести й підтримувати учнів, але не завжди домінувати над ними. Роль учителя як носія інформації необхідна на тому етапі уроку, коли учням потрібні вихідні дані, (наприклад, під час вивчення нового матеріалу); коли необхідні пояснення до завдань; коли час пе­реходити від одного етапу уроку до іншого; коли необхідно виправити помилки. Роль спостерігача найбільш важлива тоді, коли учні працюють самостійно або в парах чи групах. Під час цього етапу уроку вчитель, рухаючись від однієї групи учнів до іншої, надає індивідуальну допомогу тим учням, які її потребують. Роль учителя як консультанта повною мірою реалізується тоді, коли учні працюють.

Завдання для виявлення розуміння змісту прослуханого аудіотексту:

·        прореагувати на почуте;

·        визначити чи відповідає подана в завданні інформація змісту прослуханого;

·        підібрати до незавершених речень кінцівку відповідно до прослуханого;

·        фіксувати коротко в письмовій формі головне (наприклад, час прибуття автобуса, температуру, час телевізійної передачі тощо);

·        підібрати до запитань щодо основного змісту тексту правильні відповіді (з наведених у завданні);

·        вибрати з оціночних суджень те, що відповідає думці того, хто слухав

текст.

ГОВОРЯЧИ ПРО ЧИТАННЯ, слід пам'ятати, що володіння читанням іноземної мовою передбачає досягнення учнями підвищеної комунікативної компетенції в цьому виді мовленнєвої діяльності, яка забезпечує вміння читати нескладні автентичні тексти різного характеру й типу.

Залежно від комунікативних цілей, характеру та типу тексту учень повинен у процесі читання:

1)               зрозуміти основний зміст тексту;

2) зрозуміти повністю інформацію, подану в тексті;

3) знайти і зрозуміти необхідну (цікаву) інформацію.

Для успішної реалізації цих комунікативних цілей учень має володіти різними стратегіями читання. Читати з розумінням основного змісту тексту (ознайомлювальне читання) є найбільш розповсюдженим у всіх сферах повсякденного життя людини й базується на автентичних матеріалах, які відби­вають особливості побуту, життя, культури країни, мова якої вивчається.

Завдання для виявлення розуміння основного змісту тексту:

·        визначити, чи відповідає (не відповідає) подана в завданні інформація змісту тексту;

·        вибрати з ряду малюнків ті, що ілюструють текст;

·        відібрати із серії малюнків ті, що ілюструють текст; х дати відповіді на запитання до тексту щодо загального змісту та окремих деталей;

·        відмітити в тексті смислові віхи та виписати найбільш суттєві думки; х підібрати до кожного пункту плану речення з тексту, які його уточнюють;

·        підібрати до неповних речень варіанти їх завершень (відповідно до змісту тексту);

·        дати письмовий переклад речень з тексту й порівняти його з ключем.

Читання з метою пошуку необхідної інформації чи інформації, що цікавить (вибіркове читання), передбачає вміння переглянути текст, наприклад статтю (чи декілька статей) з газети, журналу, і знайти інформацію, задану вчителем, або таку, що цікавить учня.

Комунікативне завдання на знаходження необхідної інформації та виявлення її розуміння:

*     визначити, чи відповідає наведена в завданні інформація потрібній (на запит);

*     відповісти на запитання стосовно потрібної (на запит) інформації (її основного змісту чи деталей);

*     інші завдання, що рекомендовані для виявлення розуміння основного змісту тексту й повного розуміння інформації, що міститься в тексті.

ГОВОРЯЧИ ПРО ПИСЬМО, слід зазначити, що володіння письмом передбачає досягнення елементарної компетенції, яка забезпечує учневі вміння в найбільш типових ситуаціях повсякденного спілкування за допомогою письма:

1) заповнити нескладну анкету, формуляр чи опи-тувальний лист;

2)  написати привітальну листівку зарубіжному ровеснику до одного зі свят, що відмічається у країні, мова якої вивчається, а також до дня народження;

3) написати листа зарубіжному ровеснику;

4) скласти нотатки для себе або для інших людей;

Комунікативні завдання для заповнення анкети чи формуляра передбачають виконання дій:

*     писати друкованими літерами;

*     писати свою адресу;

*     писати дату народження.

Комунікативні завдання для написання правильної листівки зарубіжному ровеснику передбачають виконання таких дій:

*     написати адресу закордонного адресата;

*     написати дату;

*     оформити привітання;

*     викласти свої думки;

*     завершити привітання.

Комунікативні завдання для написання листа передбачають виконання дій:

o   написати свою адресу;

o   написати дату;

o   написати звернення;

o   повідомити фактичну інформацію, висловлюючи при цьому свою думку;

o   описати дії, що відбулися, характеризувати їх;

o   запросити необхідну інформацію;

співрозмовника. Учасники рольової гри невимушено вступають у бесіду, намагаються підтримати її, цікавляться думкою інших, обговорюють різні точки зору, кожен прагне висловити свою думку. Таким чином, розмова стає невимушеною, що власне і є реалізацією комунікативного підходу.

Реалізація комунікативного підходу до навчання англійської мови формує високий рівень мотивації учнів, їх пізнавальних інтересів і потреб в опануванні мовним і мовленнєвим матеріалом. У дитині пробуджується бажання до самонавчання, розвивається інтерес до вивчення англійської мови. Застосування комунікативного підходу надає можливості учням самим знайти відповідь на різні питання, що сприяє розвитку навичок творчого мислення учнів.

Комунікативні завдання, які виконують школярі, допомагають розвинути в них пізнавальні процеси — пам'ять, увагу, логічне мислення. Зміст завдань сприяє розвиткові гнучності і ширини мислення, що так необхідні для успішного розв'язання як навчальних, так і життєвих завдань.

За комунікативного підходу до навчання роль учителя обмежується поясненням суті завдання, а далі учні виконують комунікативне завдання самостійно й обирають ті мовні засоби, які саме вони вважають необхідними в ситуації.

 Виконуючи комунікативні завдання, учні мають справу з реальними людьми й реальними проблемами, оскільки підручники повинні містити багато автентичного матеріалу. Уже це стимулює в учнів реальні відповіді. Комунікативні завдання в таких підручниках — цікаві, мотивуючі й реалістичні, торкаються широких освітніх і соціальних проблем, тем, тощо.

Комунікативний підхід виправдовує себе і під час проведення позакласних заходів з іноземної мови. У процесі підготовки і проведення різних конкурсів, вікторин, ранків, вечорів учні мають нагоду випробувати себе, бо виконують реалістичні комунікативні завдання, що забезпечують максимум практичних можливостей для використання мови, що вивчається.

V Ключові поняття:

активний словник, активна лексика (active vocabulary) - лексика, яку учні можуть як розуміти під час аудіювання або читання, так і використовувати у процесі говоріння або письма. Порівняйте пасивний словник або пасивна лексика.

відбір мовного матеріалу (градація) (grading) -1) рівневий розподіл матеріалу згідно з критеріями складності, частотності тощо; 2) послідовність введення матеріалу відповідно до рівня складності.

інтегровані уміння (integrated skills) - уміння використовувати у будь-якому співвідношенні основні чотири види мовленнєвої діяльності у комунікативному акті, наприклад, аудіювання і говоріння у процесі розмови.

інтенсивне читання/аудіювання (intensive reading/listening) - уважне, часто повільне читання, прослуховування тексту з метою якнайдетальнішого його розуміння.

інформант, джерело, носій інформації (informer) - той, хто постачає інформацію; тут: одна з функцій (ролей) учителя на уроці, наприклад, у процесі пояснення нового матеріалу чи завдання.

інформаційний пропуск, відсутність інформації (information gap) - принцип побудови комунікативних завдань, який базується на імітації реальних життєвих ситуацій (наприклад, заповнення анкет тощо); ситуація спілкування двох і більше учасників, які володіють різною інформацією.

особистісно орієнтоване завдання (transfer activity) - завдання, яке спонукає учнів переходити від переказування інформації навчального посібника до усних чи письмових висловлювань про себе і своє оточення.

пошукове читання, "сканування" (scanning) - вид читання, спрямований на пошук у тексті визначеної конкретної інформації, наприклад, пошук відповідного телефонного номера в довіднику. Порівняйте з терміном ознайомче читання.

провокування (eliciting) - це прийом заохочення учнів до їх власного непідготовленого висловлювання - відтинку мовлення, думки чи ідеї без прямої допомоги учителя.

продуктивні вміння (productive skills) - вміння говоріння та письма. Порівняйте з рецептивними вміннями.

проектна робота, проектні види діяльності (project work) - вид роботи (переважно в групах) метою якої є підготовка кінцевого продукта англійською мовою - альбома, подання, інформації тощо. У ході підготовки учні реально спількуються між собою і з навколишнім світом англійською мовою.

рецептивні вміння (receptive skills) - вміння аудіювання та читання. Порівняйте з ' продуктивними вміннями.

рольова гра (roleplay) - умовно комунікативне завдання для активізації вивченого Матеріалу, для виконання якого учні отримують відповідні соціальні ролі й мусять вести себе відповідно з своєю роллю та визначеною ситуацією.

спостерігач (monitor) - одна з функцій учителя на уроці, функція спостерігання.

VI Рекомендовані джерела:

1.  Вєтохов О. М. Актуальні питання комунікативного навчання іноземних мов // Педагогіка і психологія. Вісник АПН України. — 2006. — № 1. — С. 91-98.

2.   Єрмоленко Л. П. Комунікативний підхід до навчання англійської мови в середній школі // Іноземні мови. — 2002. — № 3. — С. 10-11.

3.   Комунікативні методи та матеріали для викладання англійської мови. Переклад та адаптація JI. В. Биркун. — К.: Oxford University Press, 1998. — 48 с.

4.   Лобанова В. Розвиток комунікативних навичок на уроках англійської мови // Рідна школа. — 2004. — № 6. — С. 46-48.

5.   Методика викладання іноземних мов у загальноосвітніх навчальних закладах. / За редакцією С. Ю. Ніколаєвої. — К. : Ленвіт. 1999. — 285 с.

6.   Ніколаєва С. Ю. Концепція підготовки вчителя іноземної мови // Іноземні мови. — 1995,—№3-4. —С. 5-11.

7.   Проект державного освітнього стандарту з іноземної мови // Іноземні мови. — 1997.—№ 1. — С. 3-9.

8.  Гришина H. И. Приемы усиления коммуникативной направленности при обучении английскому языку // Иностранные языки в школе. — 1986. — № 1. — С. 55-58.

9.  Зимняя И. А. Психология обучения иностранному языку в школе. — М. : Просвещение, 1991. — 222 с.

10. Кузьмичова И. А. Психологический анализ развития иноязычной речи в ходе коммуникативного обучения // Автореф. дис. ... канд. псих. наук. — 1975.

11.Леонтьев А. А. Принцип коммуникативности сегодня // Иностранные языки в школе. — 1986. — № 2.

12.                                     Милъруд      Р. П. Речевая ситуация как методический прием обучения // Иностранные языки в школе. — 1982. — № 1. — С. 38-42.

13 .Пассов Е. И. Коммуникативный метод обучения иноязычному говорению: Пособие для учителей иностранного языка. — М. : Просвещение, 1985.

14.Рогова Г. В. и др. Методика обучения иностранным языкам в средней школе. / Г. В. Рогова, Ф. М. Рабинович, Т. Е. Сахарова. — М. : Просвещение, 1991. — 287 с.

15 .Brumfit Ch. J. Communicative Methodology in Language Teaching. — Cambridge: Cambridge University Press, 1990. — 166 p.

16.Hadfield J. Elementary Communication Games. — Longman, 1996. — 96 p.

17. Littlewood W. Communicative Language Teaching. Cambridge: Cambridge University Press, 1991. — 108 p.

18.  Villiers S. Sharing Our Understandings of the "Communicative Method" // Іноземні мови в школі. — 2000. —№ 3. — С. 21-24.