Conducting the lesson through the communicative oriented teaching

Проведення уроку в комунікативно-орієнтованому викладанні

I Мета: показати, що реалізація комунікативного підходу в навчанні іноземної мови означає, що формування навичок і вмінь здійснюється завдяки мовленнєвій діяльності учнів; акцентувати увагу на те, що оволодіння засобами спілкування та вміння аудіювання, читання, говоріння і письма спрямоване на їх практичне використання.

II

Комунікативно орієнтоване викладання мов має на меті не тільки дати учням практичні знання граматики та лексики мови, що вивчається, але також  розвинути в них розуміння того, як відповідна мова використовується для спілкування. Формальні аспекти мови — граматика, лексика, фонетика — подані в комунікативних контекстах, для того, щоб в учнів форму­валося безпосереднє розуміння того, як ці форми вживаються в мовленні. Окрім того, уміння учнів в аудіюванні, говорінні, читанні та письмі систематично розвиваються за допомогою широкого набору реалістичних видів навчальних завдань, які забезпечують максимум практичних можливостей для використання мови, що вивчається.

Визначальними принципами комунікативного зорієнтованого навчання є:

*     мовленнєва спрямованість навчального процесу, яка полягає в тому, що шляхом до поставленої практичної мети є правильне користування іноземною мовою;

*     індивідуалізація з точки зору особистісного її аспекту як головного засобу мотивації та активності учнів;

*     функціональність, яка забезпечує відбір іншомовного матеріалу, адекватного процесу комунікації;

*    ситуативність, новизна тощо.

Реалізації основних принципів сприяє атмосфера колективного спілкування в комунікативних ситуаціях. Ситуації стимулюють учнів до комунікативно вмотивованого спілкування, а спілкування дає змогу учням свідомо засвоїти матеріал. Розвиток комунікативних здібностей можливий тільки через вирішення реальних завдань на уроці, що викличе в учнів задоволення та впевненість у собі, бажання говорити англійською мовою.

Комунікативний підхід передбачає як засвоєння правил, так і їх практичне використання, як свідоме, так і підсвідоме в мовленні. Реалізація комунікативного підходу в навчанні іноземної мови означає, що формування навичок і вмінь здійснюється завдяки мовленнєвій діяльності учня. Оволодіння засобами спілкування та вміннями аудіювання, читання, говоріння і письма спрямоване на їх практичне використання, а отже, і навчальна діяльність учнів організується для вирішення комунікативних завдань, максимально наближених до реального спілкування, тобто здійснюється в умовах, що моделюють спілкування.

Принцип комунікативного підходу в процесі навчання англійської-мови вимагає відкритої атмосфери співпраці й активної участі учнів у процесі їх навчання на уроці.  Ключові освітні принципи того, що можна назвати методикою комунікативно орієнтованого викладання мов, були добре підсумовані Liz & John Soars (1986) в Книзі для вчителя їхнього надзвичайно успішного курсу Headway Intermediate:

·        в учнів стимулюються когнітивні процеси;

·        учні беруть активну участь у процесі навчання;

·        учнів заохочують висловлювати свої думки, виражати свої почуття й використовувати свій досвід;

·        учні беруть участь у навчальній діяльності, яка імітує або створює реальні чи реалістичні ситуації;

·        учнів заохочують працювати разом;

·        учнів заохочують брати на себе відповідальність за власне навчання і розвивати вміння вчитися;

·        учитель виконує різні ролі — інформант (informer), консультант (resource consultant), спостерігач (monitor) — на різних етапах уроку

У державному стандарті з освітньої галузі «Іноземна мова» визначено напрями роботи з реалізації комунікативних цілей уроку Під час навчання монологічного мовлення передбачається оволодіння такими видами монологу:

1) коротке повідомлення;

2)  розповідь;

3)  опис;

4)  характеристика.

             Комунікативні завдання для реалізації монологу-повідомлення передбачають здійснення таких мовленнєвих дій:

·        повідомити фактичну інформацію (Хто? Що робить? Який (яка, яке, які)? (Навіщо?), поєднуючи речення в монологічній послідовності.

Комунікативні завдання для реалізації монологу-розповіді передбачають здійснення таких мовленнєвих дій:

·        розповісти про себе (свого друга, школу, місто, село, тощо);

·        висловити при цьому свою думку, свою оцінку, використовуючи для цього оціночні кліше: Добре! Дуже добре! Відмінно! Це просто здорово! Мене це радує (засмучує) та ін.

Комунікативні завдання для реалізації монологу-опису передбачають здійснення таких мовленнєвих дій:

·        описувати природу, місто (село), зовнішність, і т. ін. використовуючи слова і словосполучення, що означають якості (добрий, злий, довгий, короткий, високий, низький).

Комунікативні завдання для реалізації монологу-характеристики передбачають здійснення таких мовленнєвих дій:

·        давати характеристику й обґрунтовувати висловлювання за схемою (тема — аргументація — резюме). Наприклад: Наша вчителька дуже добра. Вона нас уважно слухає. Тактовна. Завжди готова прийти на допомогу. Ми її дуже любимо.

Під час навчання діалогічного мовлення передбачається оволодіння такими видами діалогу:

1) діалог етикетного характеру;

2)  діалог-розпитування;

3)  діалог-домовленість;

4)  діалог-обмін думками, повідомленнями.

Комунікативні завдання для ведення діалогів етикетного характеру передбачають здійснення таких мовленнєвих дій:

·        привітати й відповісти на привітання;

·        назвати себе, назвати іншу людину;

·        попрощатися;

·        привітати, висловити побажання і прореагувати на них;

·        розпочати, підтримати й завершити бесіду;

·        ввічливо перепитати;

·        висловити вдячність і прореагувати на неї;

·        погодитися (не погодитися) з чимось;

·        висловити радість (засмучення);

Комунікативні завдання для ведення діалогу-розпитування передбачають здійснення таких мовленнєвих дій:

а)      на зразок інтерв'ю:

·        цілеспрямовано запитувати інформацію в односторонньому порядку з допомогою запитань: Хто? Що? Де? Куди? Коли? тощо;

б)      обмін запитаннями та повідомленнями:

·        запитувати й повідомляти інформацію з позиції того, хто відповідає, і навпаки.

Комунікативні завдання для ведення діалогу-спонукання до дії передбачають здійснення таких мовленнєвих дій:

·        вернутися з проханням, висловити готовність (відмову) його виконати;

·        дати пораду і прийняти (не прийняти) її;

·        висловити пропозицію і погодитися (не погодитися) з нею;

·        запросити до дії (взаємодії) і погодитися (не погодитися) взяти в ній участь;

Комунікативні завдання для ведення діалогу-обміну думками передбачають здійснення таких мовленнєвих дій:

·        вислухати думку (повідомлення співрозмовника) і погодитися (не погодитися) з ним;

·        висловити свою точку зору,

·        обґрунтувати її, щоб переконати співрозмовника;

·        висловити сумнів, невпевненість;

·        висловити схвалення (несхвалення), осуд.

Якщо говорити про аудіювання, то на базовому рівні найбільш реалістично розглядати аудіювання як компонент усномовленнєвого спілкування у визначених сферах і ситуаціях спілкування. Як самостійний вид мовленнєвої діяльності аудіювання означає сприймання на слух і розуміння текстів з різною глибиною та повнотою проникнення в їх зміст: з повним розумінням і з розумінням основного змісту.

Досягнення базового рівня в галузі аудіювання передбачає формування елементарної комунікативної компетенції в цьому виді мовленнєвої діяльності, а саме:

·        уміння розуміти літературно-розмовне мовлення носія мови в ситуаціях повсякденного спілкування, пов'язане із задоволенням найпростіших потреб (наприклад: привітання, запит, передача інформації та ін.);

·        визначити тему й мету бесіди, її основний зміст, і в тих випадках, коли виникають ускладнення, звернутися до партнера з проханням повторити фразу, висловити думку інакше, розмовляти повільніше і простіше, уточнюючи при цьому значення незнайомих слів і спонукаючи до більш детального пояснення незрозумілого;

·        уміння в умовах опосередкованого сприймання повідомлення (наприклад, оголошення по радіо прогнозу погоди тощо) розуміти основний зміст аудіотексту (про що йдеться, що є найбільш важливим);

·        уміння повно й точно розуміти висловлювання вчителя та однокласників, короткі повідомлення, які стосуються навчально-трудової і соціально-побутової сфери спілкування.

Комунікативне завдання повно й точно зрозуміти мовлення співрозмовника в стандартних ситуаціях спілкування з тим, щоб адекватно реагувати на почуте, передбачає виконання таких мовленнєвих дій:

·        перепитати;

·        попросити повторити, пояснити, перекласти;

·        реалізувати мовну здогадку (за контекстом, за словотворчими елементами, за схожістю з рідною мовою).

Комунікативне завдання повно зрозуміти основний зміст (значущу для себе інформацію) з прослуханих аудіотекстів передбачає виконання таких мовленнєвих дій:

·        визначити головне (значуще);

·        ігнорувати деталі (перешкоди);

·        реалізувати мовленнєву здогадку.

III Ключові поняття:

форма (form) - вимова і орфографія лексичної одиниці мови або граматичної структури

функція (function) - мета використання мовної одиниці у висловлюванні; в методиці навчання іноземних мов комунікативні функції, як правило, описуються як категорії поведінки: прохання, дозвіл, привітання тощо.

VI Рекомендовані джерела:

1.     Федоренко Ю.П. Комунікативна компетенція як найважливіший елемент успішного спілкування. // Рідна школа - 2002. - №1 (864) с.63

2.     Приходько Ю.П. Ефективне вербальне спілкування старшокласників у процесі вивчення іноземної мови // Рідна школа - 2003. - №3 (878)

3.     Приходько Ю.П. До питання необхідності формування у старшокласників комунікативної компетентності // Імідж сучасного педагога - 2003. - № 10 ( 39) стор. 29 - 32

4.     Федоренко Ю.П. Сучасні підходи до формування у старшокласників комунікативної компетентності // Пост методика - 2004. - № 5 (57)

5.     Федоренко Ю.П. Основні концепції навчання іноземної мови. Професійно - педагогічна підготовка вчителя початкових класів: Збірник доповідей Всеукраїнської науково- практичної конференції 1 - З березня 2000року - Полтава, 2000. - с. 177- 180.