Формування та розвиток фонетичних, граматичних та лексичних навичок

Формування та розвиток фонетичних, граматичних та лексичних навичок

I Мета: показати необхідність цілеспрямованої роботи по засвоєнню граматичних форм і структур, вокабуляра, звуків, інтонаційно-граматичних моделей, орфографічних правил.

II.

Технологія навчання іншомовного матеріалу

Згідно з принципом комунікативності в навчанні іноземних мов і практичної мети — навчання іншомовного спілкування, засвоєн­ня мовного матеріалу: граматичного, лексичного, фонетичного, орфографічного відбувається комплексно, що дозволяє забезпечи­ти спілкування іноземною мовою з самих перших уроків. Проте це не означає відсутності спеціальної цілеспрямованої роботи по за­своєнню граматичних форм і структур, вокабул яра, звуків, інто­наційно-ритмічних моделей, орфографічних правил. Ось чому ви­никає необхідність у фрагментах уроків, на яких домінує той чи інший аспект мови — граматика, лексика, фонетика, орфографія. Метою таких уроків/фрагментів уроків є формування відповідних навичок мовлення — граматичних, лексичних, фонетичних, орфо­графічних.

Навчання граматичного матеріалу

Активний і пасивний граматичний мінімум

У середніх навчальних закладах вивчаються не всі граматичні явища виучуваної іноземної мови, а спеціально відібраний грама­тичний мінімум, який складається з активного і пасивного грама­тичного мінімуму. Для вираження власних думок іноземною мо­вою учень має оволодіти тими граматичними структурами (ГС), які входять до активного граматичного мінімуму. До пасивного граматичного мінімуму входять такі ГС, якими учні можуть не користуватися для вираження своїх думок, але які потрібні для сприймання і розуміння мовлення.

Мета навчання граматичного матеріалу іноземної мови, що ви­вчається, це оволодіння граматичними навичками мовлення: ре­продуктивними, тобто граматичними навичками говоріння і письма (активним граматичним мінімумом) та рецептивними на­вичками, тобто граматичними навичками аудіювання і читання (активним і пасивним граматичним мінімумом).

Навчання лексичного матеріалу

Активний, пасивний і потенціальний словниковий запас

Знання іноземної мови асоціюється із знанням спів, в той час як володіння мовою — з лексичними навичками, які саме й забез­печують функціонування лексичних одиниць у спілкуванні. Отже, лексичні навички слід розглядати як найважливіший і не­від'ємний компонент змісту навчання іноземної мови, а їх форму­вання саме і є метою навчання лексичного матеріалу.

Умови навчання в середніх навчальних закладах і, в першу чергу, недостатня кількість уроків, а також обмежена тематика викликають необхідність відбору лексичного мінімуму, що має відповідати цілям і змісту навчання іноземних мов у певному типі навчального закладу.

В лексичному мінімумі, так само як і в граматичному, розріз­няють активний і пасивний мінімум.

Активний лексичний мінімум — це той лексичний матеріал, яким учні повинні користуватися для вираження своїх думок в усній та письмовій формі.

Пасивний лексичний мінімум — це та лексика, яку вони мають лише розуміти при сприйманні чужих думок в усній формі (при аудіюванні) та письмовій формі (прй читанні).

Основними критеріями відбору лексичних мінімумів є такі: сполу­чуваність, тобто здатність лексичної одиниці (JIO) поєднуватися з ін­шими одиницями у мовленні; семантична цінність, тобто висловлю­вання за допомогою JIO важливих понять з різних сфер людської дія­льності, в тому числі тих, що визначені програмою і представлені у конкретному підручнику; стилістична необмеженість (перевага не на­дається жодному із стилів мовлення). У зв'язку з тим, що слів, які відповідають даним критеріям, надзвичайно багато, що перевищує кількісні можливості словника-мінімуму, до них застосовують ще й деякі додаткові: частотності, багатозначності, словотворчої та стройо­вої здатності. Чим вищі показники слова за цими критеріями, тим цінніші вони для процесу навчання іноземної мови і тим скоріше во­ни мають бути включені до словника-мінімуму.

На початковому ступені переважають ус^і безперекладні умов- но-комунікативні вправи, що виконуються в класі під керівницт­вом учителя з широким застосуванням хорових форм роботи, лек­сичних ігор, зображального і предметного унаочнення. Певна час­тина вправ має виконуватися письмово як у класі, так і вдома.

На старшому ступені збільшення реального словникового запа­су скорочується: поряд з його подальшою активізацією розширю­ється потенційний словниковий запас учнів, що підсилює роль вправ з багатозначними, складними, похідними та інтернаціона­льними словами. При цьому підвищується роль самостійної роботи учнів з новою лексикою, вдосконалюються прийоми користування двомовними словниками.

Навчання фонетичного матеріалу

Основою будь-якої мови є звук. Багато років мова існувала ли­ше у звуковій формі. Письмовий код виник набагато пізніше як відображення звукової мови.

Навчання фонетичного матеріалу передбачає оволодіння учня­ми всіма звуками і звукосполученнями виучуваної іноземної мови, наголосом та основними інтонаційними моделями (інтонемами) найбільш поширених типів простих і складних речень.

Існує кілька критеріїв відбору фонетичного мінімуму. За ступе­нем трудності фонетичного явища об'єктом спеціального засвоєння при навчанні вимови є лише ті, що являють для учнів певні труд­нощі; за критерієм відповідності потребам спілкування до мінімуму в першу чергу включаються ті звуки та інтонеми, що виконують у мовленні смислорозпізнавальну функцію; за критерієм нормативно­сті з фонетичного мінімуму для середніх навчальних закладів вилу­чаються всілякі відхилення від норми, а об'єктом навчання висту­пає повний стиль зразкової літературної вимови (за еталон береться вимова дикторів (коментаторів радіо і телебачення).

Вимоги до вимови учнів

Основними вимогами до вимови учнів є фонематичність та швид­кість. Фонематичність передбачає ступінь правильності фонетичного оформлення мовлення, достатню для того, щоб воно було зрозумілим для співрозмовника; швидкість — ступінь автоматизованості вимовних навичок, яка дозволяє учням говорити в нормальному (середньо- нормальному) темпі мовлення (для англійської та французької мови — 130-150 слів на хвилину, для іспанської та німецької — 110-130.

В середній школі дуже важко досягти безпомилковості та ауте­нтичності вимови учнів. Тому вимоги до вимови учнів визнача­ють, виходячи з принципу апроксимації, тобто наближення до правильної вимови.

Навчання інтонації іноземної мови

Інтонація являє собою комплекс просодичних засобів, складну єд­ність таких компонентів як мелодія, фразовий і логічний наголос, ритм, тембр, темп, паузація. Умови навчання іноземної мови в серед­ніх навчальних закладах обмежують завдання навчання інтонації оволодінням її основними компонентами, а саме: мелодією, фразовим та логічним наголосом (останній має вирішальне значення для спіл­кування), паузацією при нормальному темпі мовлення.

III Ключові поняття:

фонетичний метод навчання читання (phonics) - базується на вивченні звуко- буквених співвідношень; слова з фонетичним написанням

форма (form) - вимова і орфографія лексичної одиниці мови або граматичної структури

функція (function) - мета використання мовної одиниці у висловлюванні; в методиці навчання іноземних мов комунікативні функції, як правило, описуються як категорії поведінки: прохання, дозвіл, привітання тощо.

V Рекомендовані джерела:

1.    Буланкина H.Г. Формирование навыков и умений аутентичной французской разговорной речи при обучении ситуационным клише учащихся 6-7 классов. //ИЯПІ, — 1996. — №2.

2.    Гапонова C.B. Навчання розуміння аудіотекстів для учнів ста­рших класів середньої школи // Іноземні мови. — 1996. — №2,3. — С. 9-17, С. 11-16.

3.    Елухина Н.В. Интенсификация обучения аудированию на на­чальном этапе // ИЯШ. - 1986. — № 5. - С. 15-20.

4.     Елухина Н.В. Обучение аудированию в русле коммуникативно- ориентированной методики // ИЯШ. -1989. — №2. — С.28-36.

5.    Ляховицкий М.В., Вишневский Е.И. Структура речевой ситуа­ции и ее реализация в учебно-воспитательном процессе // ИЯШ. — 1984. — №2 — С. 20-22.

6.     Метьолкіна О.Б. Адаптивні вправи для індивідуалізованого на­вчання аудіювання першокласників // Іноземні мови. — 1995. — №1. — С. 48-49.

Сучасні технології навчання іншомовного спілкування / Під ред. С.Ю. Ніколаєвої. — К., 1997. — Виц. 1 (3). — Розд. 2.1. та 2.2